Я знала, що сім’ю не вдасться зберегти після зради чоловікові

[

Психологи вважають, що в будь-яких відносинах любляча людина йде на всі поступки, а партнер користується цим. Може тому, що він не так цінує ці відносини і менш прив'язаний до них.

](https://salon.kr.ua/wp-content/uploads/2021/12/11-1-1.jpg)

Те саме було і в нашій родині. Чоловік забезпечував сім'ю, але я не бачила того тепла, яке давала йому. А мені хотілося бути коханою, тож я зрадила чоловікові з колегою по роботі. Не можу сказати, що не каюсь у цьому, бо про зраду дізнався чоловік і відразу ж розповів моїм батькам. Це було для мене найстрашніше. Особливо соромно було перед батьком, який не хотів слухати жодних виправдань, а мама лише плакала і казала, що не чекала від мене такого вчинку. Їм не зрозуміти, як важко, коли чоловік тебе не любить, адже збоку він спокійний і дбайливий.

Виправдовуватися я не хотіла, розуміла, що марна, сама винна. Я була готова до розлучення, але він сказав, що ми повинні зберегти сім'ю заради дітей, але я була не згодна. Діти не будуть щасливими в сім'ї, де батько і мати не люблять один одного. До того ж я розуміла, що чоловік не пробачив зраду, і ніколи не пробачить. Фінансово я незалежна, тому можу жити сама та забезпечити дітей усім необхідним.

Для мене не було несподіванкою, що мої та його батьки стали на бік чоловіка. Але звинувачуючи мене у всіх гріхах, все ж таки запропонували не поспішати, подумати, щоб залишитися разом. Щоб дати чоловікові охолонути і переосмислити те, що трапилося, я переїхала в порожню бабусину квартиру, а дітей відправила до батьків. Їм ми не стали нічого пояснювати, щоби не травмувати заздалегідь.

Життя тривало, я цілий місяць не нагадувала про себе чоловікові, поки він сам не подзвонив. Запросив у ресторан, поговорити. Я дуже здивувалася, що він прийшов ошатний, веселий і подарував мені обручку. Сказав, що все зрозумів і пробачив і щоб я поверталася додому. Поставив лише одну умову – звільнення з колишньої роботи. Я, подумавши, погодилась. Але виявилося, що дарма.

Спочатку чоловік був підкреслено уважним, що мене насторожувало. Потім почав контролювати кожен мій крок, перевіряв телефон, а коли я затримувалася хоча б на півгодини, влаштовував допит. Але коли він став питати всі подробиці стосунків із колишнім колегою, я зрозуміла, що чоловік мені не пробачив і ніколи не пробачить. Для мене це не стало несподіванкою, бо я знала його вдачу. Але батьки самі переконалися, що жити разом ми вже не зможемо.

Я сама подала на розлучення. Переїхала до квартири, яку мені залишила бабуся, зробила ремонт та забрала до себе дітей. Чоловікові не перешкоджаю з ними бачитися, він їх дуже любить, але мене ігнорує. Нічого іншого я й не заслужила.